24 березня - Всесвітній день боротьби з туберкульозом

24 березня

Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Туберкульоз – інфекційне захворювання, яке передається  переважно повітряно-крапельним шляхом і може уражати всі органи людини, але найчастіше – легені. Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу, або паличка Коха. Розділ медицини, який вивчає туберкульоз, називається фтизіатрією.

Епідемія туберкульозу в Україні триває з 1995 року. У 2011 році на туберкульоз захворіло 30 659 наших співвітчизників.

Чому день боротьби з ТБ відмічають 24 березня?

Саме цього дня 1882 р. німецький вчений Роберт Кох сповістив про відкриття збудника туберкульозу.

Туберкульоз дуже давнє захворювання. Згадки про нього зустрічаються в працях Гіпократа, Авіценни, середньовічних вчених. Ще в середині 19 століття в Європі люди розуміли, що здолати епідемію туберкульозу неможливо лише силами хворих та їхніх лікарів, вони намагались спільно боротись з цією недугою: організовували протитуберкульозні товариства, збирали кошти, харчі та одяг на користь хворих на туберкульоз. Символом боротьби з туберкульозом в Європі став Лотарінгський хрест, а в Україні – біла ромашка.

Протягом останніх 100 років було зроблено багато відкриттів в області фтизіатрії, проте навіть сьогодні, існує багато «міфів» щодо туберкульозу.

Нижче наведені найбільш поширені з них.

 

Міф 1. Туберкульозом хворіють тільки малозабезпечені люди.

Туберкульоз – це хвороба, яка не знає ані кордонів, ані соціальних бар’єрів. Свідоцтво цього – список відомих людей, які в різні часи хворіли на туберкульоз: російський письменник А. Чехов, філософ Спіноза, українська письменниця Леся Українка, перший президент Сполучених Штатів Дж. Вашингтон, композитор Ф. Шопен,  актриса Вівьен Лі та багато інших. Серед цього списку – королі, імператори та їхні наслідники. Адже ці люди не були бідними.

Швидкий темп життя, інформаційний пресинг, постійний брак часу, нерегулярне та неповноцінне харчування – стресові фактори, які ведуть до зниження захисних сил організму. В той же час туберкульоз є, безумовно, соціальним захворюванням. Соціальна необлаштованість, погані умови проживання, недотримання гігієнічних норм – все це суттєво підвищує ризик зараження та розвитку туберкульозу.

Міф 2. Туберкульоз передається при рукостисканні.

Основним шляхом передачі збудника туберкульозу є повітряно-крапельний, тобто під час кашлю, чхання, розмови хвора людина виділяє в оточуюче середовище велику кількість мікобактерій туберкульозу, які разом із повітрям, що вдихається, потрапляють в дихальні шляхи здорової людини. Чим довше проходить спілкування з хворим на туберкульоз, тим вищим є ризик зараження. Аліментарний (харчовий) шлях передачі зустрічається значно рідше: молочні продукти від хворих на туберкульоз тварин можуть містити збудника туберкульозу. Тому купувати молоко, сир, сметану на стихійних ринках досить ризиковано, бо навіть кип’ятіння молока не вбиває туберкульозну паличку. Отже при рукостисканні збудник туберкульозу не передається.

Міф 3. Всі хворі на туберкульоз є заразними.

Заразною може бути тільки людина, яка хворіє на туберкульоз легень та виділяє в оточуюче середовище мікобактерії туберкульозу. Такого хворого називають бактеріовиділювачем. Хворі з позалегеневою локалізацією туберкульозу (кіски, хребет, нирки, очі, кишківник та ін.) не є бактеріовиділювачами. Крім того, навіть не всі хворі з туберкульозом легень виділяють туберкульозну паличку. Встановити, є хворий бактеріовиділювачем чи ні, можна тільки за допомогою лабораторного аналізу мокротиння. Інші методи обстеження (рентгенографія, проба Манту) цієї інформації не дають. 

Міф 4. Якщо в організм людини попаде збудник туберкульозу, людина обов’язково захворіє на туберкульоз.

Більшість населення України інфікується мікобактеріями туберкульозу до 20-річного віку, про інфікування туберкульозом свідчить позитивна проба Манту. Більшість людей спокійно співіснують з туберкульозною паличкою, тобто їх імунна система тримає збудника під контролем. Однак, при зниженні захисних сил організму збудник туберкульозу, що «дрімав» багато років, може «прокинутись» і почати активно розмножуватись. Тоді виникає захворювання. Тільки 10% інфікованих захворіють на туберкульоз протягом життя.

Міф 5. Флюорографічне обстеження шкідливе для здоров’я.

Дійсно, при будь-якому рентгенологічному обстеженні, в т.ч. при флюорографії, відбувається опромінення організму людини рентгенівськими променями. Проте, це рентгенологічне навантаження досить незначне і не спричиняє шкоди організму людини. А от користь від флюорографії досить значна, адже це єдиний метод, який дозволяє виявити туберкульоз легень у дорослих на ранніх стадіях, коли у хворого ще немає ніяких симптомів і він не є небезпечним для оточуючих.

Міф 6. Туберкульоз для ВІЛ-інфікованої людини – це вирок.

Протитуберкульозні препарати згубно діють на мікобактерію туберкульозу незалежно від того, знаходиться вона в організмі ВІЛ-позитивної людини, чи ВІЛ-негативної. Тобто туберкульоз є виліковним захворюванням, незалежно від ВІЛ-статусу людини, але тільки за умови своєчасного виявлення та лікування. Безумовно, якщо у людини повноцінно функціонує імунна система, ефект від лікування туберкульозу буде більш швидким. Тому ВІЛ-інфікованому пацієнту, який захворів на туберкульоз, одночасно треба приймати протитуберкульозні і антиретровірусні препарати.

Міф 7. Від реакції Манту можна захворіти туберкульозом.

Проба Манту, або туберкулінодіагностика – це діагностичний тест, який проводиться за допомогою туберкуліну. Туберкулін не містить мікобактерії туберкульозу, тому заразитись під час туберкулінодіагностики неможливо. По реакції на пробу Манту судять, інфікована людина мікобактеріями туберкульозу чи ні, а по її динаміці можна визначити період, коли у людини є високий ризик захворіти на туберкульоз чи навіть ранній період захворювання. Для дітей це єдиний спосіб виявлення захворювання на туберкульоз, для цього туберкулінодіагностику треба проводити регулярно (щорічно).

Міф 8. Туберкульоз можна вилікувати народними засобами.

Деякі з народних засобів здатні стимулювати імунітет, а сильний імунітет, як відомо, є запорукою успішного лікування туберкульозу. Проте, неконтрольована стимуляція імунної системи може дати зворотній результат, тому вживати народні засоби можна лише після консультації з лікуючим лікарем. Також треба знати, що жоден народний засіб не діє на мікобактерію туберкульозу, тому вилікувати цю недугу без протитуберкульозних препаратів неможливо. Отже, народні засоби можуть допомогти, але лише при одночасному прийомі з протитуберкульозними препаратами й тільки з дозволу лікаря.

Міф 9. Носіння маски захищає здорову людину від зараження збудником туберкульозу.

Насправді, не захищає. Справа в тому, що розмір крапель мокротиння, в яких міститься збудник туберкульозу, тим менший, чим далі вони розташовані від людини, що кашляє. Тобто великі краплі мокротиння  затримуються в масці хворого під час кашлю, що захищає здорових людей від зараження. Маленькі ж крапельки здатні проникати через маски як тої людини, що кашляє, так і тих, хто з ним спілкується, тому носіння маски не може захистити здорову людину від зараження. Отже маску повинен носити хворий на туберкульоз, а не той, хто з ним контактує.

Міф 10. Протитуберкульозні препарати погано впливають на печінку.

Дійсно, протитуберкульозні препарати, як і більшість інших медичних препаратів, мають побічний вплив на печінку. Проте, більшість побічних реакцій є неважкими, не потребують зниження дози або відміни ліків та можуть бути усунені призначенням інших ліків (вітамінів, гепатопротекторів). Слід зазначити, що туберкульоз легень також негативно впливає на печінку. Адже легені – єдиний орган, який забезпечує киснем весь організм, а печінка більше за інші органи споживає кисень, при його нестачі вона не може функціонувати повноцінно. Нажаль, ще не винайшли ліків, які б діяли згубно на збудника туберкульозу і не «зачіпали» печінку. Співвідношення РИЗИК/КОРИСТЬ протитуберкульозних препаратів завжди схиляється в бік КОРИСТІ, тому що без них вилікуватись від туберкульозу неможливо. Тому ні в якому разі неможна самостійно припиняти прийом того чи іншого препарату або намагатись усунути неприємні відчуття самотужки. Про будь-які негаразди після прийому протитуберкульозних препаратів необхідно інформувати медсестру ДОТ-кабінету або лікуючого лікаря. Тільки медпрацівник може визначити причину негативних змін та подальшу схему лікування.

Доречі, напевно всі знають про шкідливий вплив на печінку алкоголю, наркотичних препаратів, паління, жирної, жареної, консервованої їжі. То в процесі боротьби за здорову печінку може краще відмовитись від цього?